Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Байдуже — мынулы.
Воно й добре, та на лыхо
Лиснычи почулы…

Бига Катря боса лисомъ,
Бига, та голосыть,
То проклына своего Йвана,
То плаче, то просыть,
Выбигае на визлисся —
Кругомъ подывылась,
Та въ яръ.... бижить,… середъ ставу
Мовчкы опынылась....
— Прыймы, Боже! мою душу,
А ты мое тило. —
Шубовсть въ воду! По пидъ льодомъ
Геть загуркотило....

Чорнобрыва Катерына
Найшла, що шукала, —
Дунувъ витеръ подъ надъ ставомъ —
И слиду не стало.
То не витеръ, то не буйный,
Що дуба ламае, —
То не лыхо, то не тяжке,