Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


«Сыроти безъ роду,
«А до того душа щыра,
«Козацького роду
«Не одцуравсь того слова
«Що маты спивала,
«Якъ малого повивала,
«Зъ малымъ розмовляла
«Неодцуравсь того слова
«Що про Украину
«Слипый старець сумуючи
«Спивае пидъ тыномъ.
«Любить іи, думу правды,
«Козацькую славу,
«Любить іи, — ходимъ сыны
«На раду ласкаву.
«Якъ бы невинъ спиткавъ мене
«Прилыхій годыни,
«Давнобъ доси заховалы
«Въ снигу на чужини,
«Заховалыбъ тай сказалы, —
«Такъ якесь ледащо…
«Тяжко, важко нудытъ свитомъ
«Незнаючи за що.
«Минулося шобъ неснылось:
«Ходимо хлопьята,