Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/134

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


20.Де їсться смачно, там і пється,  — 
Од земляків я так чував;
На ласеє куток найдеться,
Еней з своїми не дрімав.
І правда, гості доказали,
Що жить вони на світі знали:
Пили за жизнь, за упокой;
Пили здоровя батька з сином,
І ґоль-ґоль-ґоль, мов клин за клином,
Кричать заставив на розстрой.

21.Троянці пяні розбрехались
І чванилися без пуття,
З Аркадянками женихались,
Хто так, а хто і не шутя.
Евандр точив гостям розкази:
Хвалив Іраклові прокази,
Як злого Кака він убив;
Якії Как робив розбої
І що для радости такої
Евандр і празник учредив.

22.Всі к ночі так перепилися,
Держались ледве на ногах;
І на ніч в город поплелися,
Які іти були в силах.
Еней в керею замотався,
На задвірку хропти уклався,
Евандр же в хату рачки ліз;
І там під прилавком зігнувшись
І цупко в бурку завернувшись,
Захріп старий во ввесь свій ніс.

23.Як ніч покрила пеленою
Тверезих, пяних  —  всіх людей;
Як хріп Еней од перепою,
Забувши о біді своєй  — 
Венера без спідниці, боса,
В халатику, простоволоса
К Вулкану підтюпцем ішла;
Вона тайком к Вулкану кралась,
Неначе з ним і не вінчалась,
Мов жінкой не його була.

112