Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/198

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


128.Як так на небі дві хитрили,
Тут лагодились два на бой;
Всі за свого богів молили,
Щоб власною своєй рукой
Ізміг врага в яєшню змяти.
Рутульці стали розмишляти,
Що Турн їх може скиксувать:
Уже заздалегідь смутився,
Іще нічого, а скривився,  — 
Не луччеб бой цей перервать?...

129.На цей то час Ютурна мавка
В Рутульський підоспіла строй
І там вертілася, як шавка,
І всіх скуйовдила собой.
Камерта вид на себе взявши,
Тут всіх учила, толкувавши,
Що сором Турна видавать:
Стид всім стоять, згорнувши руки,
Як згине Турн, терпіти муки,
Дать шиї в кандали кувать.

130.Все військо сумно мурмотало,
Сперва тихенько, послі в глас
Гукнули разом: „все пропало!
„Щоб розмир перервать в той час!“
Ютурна фиґлі їм робила,
Шпаками кібця затровила
І заєць вовка покусав.
Такії чуда небувалі
Лаврентці в добре толкували,
Тулумній к битві підтруняв.

131.І перший стрелив на Троянців,
Гіллиппенка на смерть убив;
А цей був родом із Аркадців,
То земляків на гнів підвів.
Оттак упять зірвали січу!
Біжать один другому в стрічу,
Хто з шаблею, хто з палашем;
Кричать, стріляють, бють, рубають,
Лежать, втікають, доганяють,  — 
Все вмиг зробилось кулішем.

176