Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/64

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


20.Сивилла трохи очуняла,
Обтерла піну на губах
І до Енея проворчала
Приказ од Феба в цих словах:
„Така богів Олимпських рада,
„Що ти і вся твоя громада
„Не будете по смерть в Риму;
„Но що тебе там будуть знати,
„Твоє імення вихваляти,  — 
„Но ти не радуйся цьому.

21.„Іще ти випєш добру повну,
„По всіх усюдах будеш ти;
„І долю гірку, невгомонну
„Готовсь свою не раз клясти.
„Юнона ще не вдовольнилась,
„Її злоба щоб окошилась
„Хотяб на правнуках твоїх;
„Но послі будеш жить по-панськи,
„І люде всі твої троянські
„Забудуть всіх цих бід своїх“.

22.Еней похнюпивсь, дослухався,
Сивилла що йому верзла,
Стояв, за голову узявся  — 
Не по йому ця річ була.
„Трохи мене ти не морочиш,
„Не розчовпу, що ти пророчиш“,  — 
Еней Сивиллі говорив:
„Диявол знає, хто з вас бреше,
„Трохиб мені було не лекше,
„Як би я Феба не просив.

23.„Та вже що буде, те і буде,
„А буде те, що Бог нам дасть;
„Не ангели  —  такіїж люде,
„Колись нам треба всім пропасть
„Услужлива і нелукава  — 
„Мене до батька поведи;
„Я проходивсяб ради скуки
„Побачити пекельні муки,  — 
„А ну, на звізди погляди.

42