Цю сторінку схвалено
— Коби то літо. Порозходили би си по роботі та й би не гризлиси на купі. Сонечко би порозводило гет по полю. А так пекло у хаті. Боже, Боже, не тримай ні більше на світі, бо видиш, шо нема як жити…
Діти бігали по хаті. Але, як хто здубонів у сінях, то вони тікали на піч д'бабі. Тогди тварі їх робилися помучені і пригноблені. Все удавали спокійних, бо боялися, аби тато не бив. Але, як до хати не входив тато, то вони знов злізали з печі, аби гарцювати по землі.
Так голуби спускаються цілим стадом на тік. А як мужик рипне хатніми дверми, то вони покидають зерно і перепуджені злітают під небо.
