Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/134

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ото-сми ті віходила, ото-сми ті вігризла оцими ногами!

І все рукою показувала в повітрю, як глибоко вона той поріг виходила.

 
VII

Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана. Він йшов зі старою, згорблений, в цайґовім сивім одінню і щохвилини танцював польки.

Аж як усі зупинилися перед хрестом, що Іван його поклав на горбі, то він трохи прочунявся і показував старій хрест.

— Видиш, стара, наш хрестик? Там є вібито і твоє намено. Не біси, є і моє і твоє…