Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

САНЧАТА

(Хлоп'яча зимова сценка)

ІВАНКО
МАРІЯ, його сестра
МАМА їх.

(Мужицька хата взимі. Мама і Марія сидять на лаві під вікном. Мама пряде куделю. Марія вишиває плечика. На печі з-за горну видко малу ніжку, відти падають на припічок маленькі трісочки).

 
В ХАТІ.

Мама: Ти знов майструєш, майстре? Я то тебе, мой, намайструю! Аби-м де ніж сховала — все найде. Але коби-с си втєв та аби-с плакав, то ж то спарю.

Іванко: Ая! Таки зараз?

Мама: Но, но!

Марія: Аякай, аякай, але як скау дєдиви, шо з кошниці драниці витєгаєш та санки майструєш, то вони тебе облуп'є.

Мама: То він санки майструє, цес кустрюбатий майстер?

(Підлізає на піч та й відбирає санчата. То дві драничці споєні поперечкою і затесані, як копила від саней).