Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

мерз, як кочєн. Але, біг-ме, скажу дєдиви, най го і вб'є. — Дуже змерз?

Іванко: Так щипа́є в пальці, шо е!

Мама: Видиш, дівко, видиш твій розум. Таже розбери го. Та води дай, най му запарі відийдут.

Марія: Видиш, чорте, лиш ганьби наслухайси за тебе.

(Термосить ним).

Мама: Борзо, борзо, бо дєдя йде до хати.

(Обі скоро розбирають Іванка, він лізе на піч, а мама ховає саночки під постіль).