Цю сторінку схвалено
Одно маленьке слово, аби сказала!
Довго просив.
Потім поклав голову на хрест і почув від нього мороз.
Здригнувся, поцілував могилу в маленьку яблінку і поплівся безіменний і самотній.
|
|
— Боже, Ти подаруй мені решту моєї дороги, бо я не годен вже йти!
І скакав з могили на могилу, як осіннє перекотиполе.
Аж як перейшов сто гробів, то сотий перший його був.
Припав до нього, як давно до маминої пазухи.
