— Ану, пани, охота! Хапайтеси за шиї та гуляйте нам тої польки, най ми видимо, як то межи таким великим панством водитси?
Пани гуляли, мусіли. Мужики обступали їх колесом і реготалися, аж корчма дудніла.
— Гопа дзісь!
— Єще раз!
— По-лігоньки, плавно враз!
— Гов, доста! Тепер пийте горівку, забирайте свої панцкі вуши по кишенях та й марш із коршми, бо мужики хотє собі самі межи собов погуляти!
І пани, як зайці, висувалися.
— Я тих панів умію ріхтувати, то таке легоньке, як пірє: подуй, а воно полетіло.
— Мой, Юдо, да́вай вудку, да́вай піво, да́вай гарак, бо ми си знаємо!
Жид борзенько, накладав всего на стіл і зараз відбирав гроші.
— Ти, Безклубий, ти чого ревеш? За клубом? Пий та й запри собі ґямбу, бо в мене забава!
Безклубий ще гірше заревів.
— Тихо, бо б'ю!
— Не́-руш?
— А то котрий, мо?!
— А ти шо за пан?
Федір устав із-за стола і тріснув того напасного в лице.
— Ти в неділю переш? Та то гріх!
І ударом лавки звалив Федора на землю. Зроби-