Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/178

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ану, пани, охота! Хапайтеси за шиї та гуляйте нам тої польки, най ми видимо, як то межи таким великим панством водитси?

Пани гуляли, мусіли. Мужики обступали їх колесом і реготалися, аж корчма дудніла.

— Гопа дзісь!

— Єще раз!

— По-лігоньки, плавно враз!

— Гов, доста! Тепер пийте горівку, забирайте свої панцкі вуши по кишенях та й марш із коршми, бо мужики хотє собі самі межи собов погуляти!

І пани, як зайці, висувалися.

— Я тих панів умію ріхтувати, то таке легоньке, як пірє: подуй, а воно полетіло.

— Мой, Юдо, да́вай вудку, да́вай піво, да́вай гарак, бо ми си знаємо!

Жид борзенько, накладав всего на стіл і зараз відбирав гроші.

— Ти, Безклубий, ти чого ревеш? За клубом? Пий та й запри собі ґямбу, бо в мене забава!

Безклубий ще гірше заревів.

— Тихо, бо б'ю!

— Не́-руш?

— А то котрий, мо?!

— А ти шо за пан?

Федір устав із-за стола і тріснув того напасного в лице.

— Ти в неділю переш? Та то гріх!

І ударом лавки звалив Федора на землю. Зроби-