БАСАРАБИ
Тома Басараб хотів повіситися у кошниці в саме полудне. Але Томиха наробила зойку, всі сусіди покидали ціпи з рук, всі сусідки повилітали з хорім і прибігли на Томино обійстя. Відважний Антін, той, що тягнув зуби по шустці, заліз у кошницю і Бог знає, як він там собі порадив, але Тому витягнув, що ще дихав. За той час ціле подвір'я заповнилося людьми і дітьми. Вони стояли і дивилися з великим страхом.
— Та чого стоїте, як на заводинах, та поможіт мині єго занести до хати. Оце раз дурний нарід — гадаєш, шо ті вкусит?!
Тому занесли до хати, а товпа вийшла за ворота і почала судити по-своєму.
— Басараби знов зачинают вішєтиси, не мают гаразду в голові.
— Та лиш тому три роки, як Лесь затєгси; Господи, яка тогди буря зірваласи! Мині з хати цілий причілок урвало.
