Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/234

Басараби здригнулися, жаден не рушився з місця. Покаменіли.

— Та війдіт за Николаєм, кажу… Де він пішов?

Жінки заголосили. Басараби позривалися і гурмою вийшли надвір.

— Тихо, тихо, хто знає ще, не робіт крику…