— Баба бабов, Ґьорґію, вона боїтси, як жид, бійки, не дивуйтеси.
— Е, шо ми будем на ню дивитиси; дай Боже здоров'є, чоловіче, я до тебе нап'юси! Не знаю, хто за кого будем гріх мати, ци ти за мене, ци я за тебе? Але гріх мусит бути, таке зайшло, шо без гріху не обійдеси. Гай, пий!
— Не хочу.
— Мусиш пити, як я просю! Горівка тебе трохи одерзне, бо-с гет уплошів.
— Я не хочу з вами напиватиси.
Всі три ґазди обернулися до злодія. Завзяті, чорні очі віщували йому згубу.
— То давай, най п'ю, але п'єть порцій нараз.
— Пий, а як нам збракне, то ще пішлемо.
Наливав одну по одній і випив шість. Потім пили Михайло і Максим. Закусували і знов пили.
Михайло:
— Скажи ж нам, чоловіче, вітки ти забрив у наше село, ци ти близкий, ци далекий?
— Я із світа.
— А як ти, ци нашої мужицкої ложи, ци мещанскої, ци панскої! Бо инакше до тебе застосуємоси. Мужика то так б'єси: зо три рази люшнев дулуманом по голові, скілька раз по лици, аби впав. Бо мужик твердий, до него траба твердо братиси, а як він під ногами, то лехка робота. А пана ріхтуєси знов на иншу моду, люшні не показуй, бо вмре відразу, але пужівном настраш. А як він делькотит на цілім тілі, то дай у морду
