Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/255

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

СУД

 
I

Ковалюк підняв орчик догори та й казав музикам:

— Грайте до порєдку, як має бути, бо це весілє буде славне на всю Україну, і в Коломиї і в Станіславі… Оцес вже не потребує весіля, але ще є два такі, шо мают гуляти.

Він показував на Федька Продана, що лежав із розбитою головою на снігу. Коло нього сиділа його жінка, тримала новий капелюх у руках і питала:

— Та шо кажеш робити, шо до дітий переказуєш?

І ще щось до нього говорила, ніби на тамтой світ переказувала.

А Дмитро Золотий ходив поперед ворота з куснем грубої розвори та казав до громади людей на вулиці:

— Ніодин най не вакаєси поступити отут, бо зараз від цеї розвори усне — це вам кажу!

— Кого б'ют?