то мужик на печи. Ій, чорт вас бери, менше буду роботи мати, а пенсія одна.
— Прошу пана, вже ми набралиси, аж занести не можемо…
— Не перечу вам, ґаздо, що за Австрії так було, але в нас буде інакше.
— Дай Боже!…
— Війте, ідіть ви перші списувати воєнні шкоди; хто не прийде, сам собі буде винен.
|
|
— Називаєтеся?
— Міхайло Вахнюк.
— Кілько морґів?
— Які там морґи, діти розібрали…
— Але кілько ви обробляєте?
— Може десіть, може більше, може менче.
— Пишім дванадцять.
— Кілько нема.
— То пишім одинадцять.
— Та най буде…
— Які шкоди воєнні?
— Та які шкоди, ніби мені хто шкоду верне, пусто говорити і писати…
— Ви того не розумієте, начальнику, москалів ми під Варшавою збили на винне яблуко, з Відня і Пешту заберемо все золото, і золотом усі шкоди воєнні поплатимо.
— Бог би з вас говорив…
— Тепер ми ваші, а ви наші.
— О, то ще хто знає, як буде.
