— Польща буде, а ви, як маєте розум, то наберіть золота від мадярів, від німців та від москалів, та й жийте в добрі під Польщею, а своїх бунтівників гоніть з села. Ну, начальнику, яка шкода?
— Та пара коний та віз ще на почєтку війни австріяки взєли, коні з возом — тисєчу корон. Москалі взєли корову і телицу; за обоє рахую вісімсот корон.
— Що ще?
— Ще мадяри зарабували два пацюки, шо варті триста корон.
— І ще що?
— Де я все годен нагадати, та й нашо згадувати лихе, добре, шо минуло.
— Ні, все списуйте, ми все заплатимо.
— Та брали подушки, та верені, та ціле сало вхопили, та сани, та дрова з-під хати; де я все то годен збагнути?
— Отож видите, ваша шкода разом, пане Вахнюку, виносить дві тисячі шістьсот золотих корон, а перемініть на марки, то маєте жити чим до кінця віку.
— Ей, пане, Бог ті корони буде рахувати, а марок мені не траба.
— То подаруйте мені цю шкоду, я вам зараз дам тисячу корон.
— Шо буду дарувати більшим панам від мене.
|
|
Байрати таксамо нерадо списували шкоди, а люди, які вже посходилися, перераховували вій-
