Цю сторінку схвалено
— А як на них понапрєдаю та убілю полотно, як папір, та повішиваю їм усе.
— Та з воріт за ними буду дивитиси, за моїм чоловіком та за моїми дітьми. Вони всі мої, як ідут по сонцеви.
Вопівночі очі слабнуть, пальці умлівають, а нитку мусить прясти дальше. Та й вона своїм молодим тілом хилиться до кужіля.
— Не можна слабнути, вони на мене чекают, всі оті, шо сплє; свою нитку я доведу до кінца.
Але прийшла на поміч Матір Божа з образів.
Та не хотіла довго помагати. Одної ночі прийшла та й сказала: „Більше тобі помагати не буду. Ходи зі мною“.