Цю сторінку схвалено
І це була правда. До самого вечора жінки мерзли на маґістратськім подвір'ю, перемінювали на собі хустки, аби їх не пізнати, і не мож їх було вигнати. Треба було аж просьби, щоби їх відти позбутися.
А як розсипалися вулицями, то реготалися, як з весілля йдучи.
Звичайно, дурні баби…
