Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/54

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в'єжу. Вже ти мині не будеш приносити розуму від черців…

— Ой, буду, буду та й вже!

— А відчеписи від мене, бо як озму яке лихо та й перевалю!

— Мамко, мамко, то-с ні дала за кальвіна, тото-с ми світ зав'єзала! Аді, в неділю береси бити!

— Аді, аді, мой, а то ж я розчинав сварку? Та міркуйте собі, шо це за побожна? Ей, небого, коли ти так, то я тобі трохи прикоротаю, я тобі писочок трохи припру. Таже через цу побожну траба би хату покидати! Оце біда, але буду бити!

Семениха втікала надвір, але чоловік ймив у сінях і бив. Мусів бити.