з торбов ходит. Благослов'ю ті, синку, на все добре.
І рукою благословила.
Легонечко ковтала головою в стіну, якби з радости, що сина доброго має.
— Слава-йсу!
— На віки слава!
— Я вам, бабо, солодкої пшениці та й тіста принесла, аби-сте за мою Марію очинаш зговорили.
— Прости-біг, небого, я зговорю очинаш за твою Марію.
Христилася синіми руками.
— Слава-йсу!
— На віки слава!
— Надніс-сми гезди трохи пирогів, а ви за мою першу очинаш вікажіт.
— Бо-да-прости, Андрію, я вікажу за твою Катерину очинаш.
Шепотіла молитви.
— Слава-йсу!
— На віки слава!
— Я вам, бабко, рибки принесла, а ви за нашу маму поклони вібийте. В людей свєто, а в нас, якби тіло ще на лаві лежєло, так плачемо. Ще того Свєт-вечера вони нам вечерю лагодили.
— Я, сирітки, віб'ю поклони за вашу маму.
Дівчина плачучи вийшла, а баба продувала порох із печі і цілувала землю і поклони била.
Дуже багато мисочок люди поназносили.
