Вечір ловив за очі і баби вже не було видко, лишень її молитви розходилися з печі по хаті.
|
|
Галуззя грушки шморгало у вікна, а шибки дзеленькотіли.
— Колідуй мині, грушечко, колідуй, бо ніхто мині цего вечера не заколідує, такого великого вечера, лиш ти бабі колідуєш.
В руках держала плящину з горілкою.
— Я буду горівочку попивати, а ти мині файну колєдочку колідуй, та й мому синови, бо свої мами не скидаєси…
Пила.
— Якби не він, та й би ні аж навесні найшли, якби сопуха з печи аж на дорогу вдарила.
Пила.
— Аді, оцеї, грушечко, жіноцкої, шо каже:
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світу засияла…
Дрантивим голосом цілу коляду відколядувала.
— Тепер увес мир, увес рід колідує і веселитси, а я собі з грушечков, ми обі собі. А оцеї, грушечко, стародавної мому Митрови:
Вінчую тебе щєстєм, здоров'єм, повій,
Повіяв вітер, похилив явір стихенька.
Верещала, якби з неї хто паси дер.
— Оцеї мій старий любив колідувати. Видиш, старий, а я собі без тебе п'ю та гуляю та й колі-
