МАЙСТЕР
То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя. Всі, що були у корчмі, слухали його з увагою, навіть і жид слухав.
— Та я вам, мой-ня, не буду ні цеї, ні тої городити. Був-єм майстер, був-єм ґазда — ціле село прикаже. Тепер я лайдак, най і це село прикаже — марного слова не скажу. Не скажу, бо шо правда, то не гріх. Але як то воно на мене впало? За оце ви питайте…
— Прийду до ґазди, обдивлюси по матріяні, по пляцови, приб'ю торг, могоричь віп'ємо та й до роботи! Плюну у жмені, сокиру в руки та й дивиси, а будинок, як дзиґарок, віріс на подвірю. З котрого хочь боку заходи — дзиґарок.
— Віду в неділю з церькови, йду додому та й нютую собі в голові, шо най лиш пожию з десіть років, та й село гет перебудую. Так перебудую, шо не жєль буде у него зайти…
— Дома пообідаю та й йду в поле на жито подивитиси. На биті горі обернуси, глипну на село,
