Сторінка:Театр і естрада. Збірка матеріалів для самодіяльних театрів малих форм та естради (Харків, 1931).djvu/8

Салдат (що збіг на камінь і дивився вглиб)
 Ідуть, ваше благородіє. Ідуть! Ідуть! Ідуть!

Офіцер.
 Хто ідуть? Що ідуть? Кажи, вороно!

Салдат.
 Тікаймо, хлопці! Ідуть! Дядьки ідуть!

(Кидає з брязкотом рушницю долі й тікає)

Офіцер похапливо зриває з себе погони. Другий з салдатів з брязкотом кидає долі свою рушницю й тікає. Хлопець нишком підійшов до Червоноармійця і щось йому каже. За сценою росте тупіт тяжких дядьківських ніг. Третій салдат з брязкотом кидає рушницю долі й теж тікає

Офіцер.
 Нужно драпать, определьонно! Драпать нужно опредєльонно! (Зриває з картуза кокарду).

Четвертий салдат кинув ґвинтівку і втік. Офіцер повертається на тупіт.

З-поза сцени виходять дядьки. Дядьки озброєні рушницями, косами, сокирами. Побачивши долі рушниці, кидаються їх позбирати. В цей момент Хлопець хапає одну з ґвинтівок. Офіцер схопився тікати. Дорогу йому заступив Хлопець

Хлопець.
 Держіть їх благородіє! (Він перепинив дорогу офіцерові ґвинтівкою).

Офіцер.
 Застрелю шляпу опредєльонно. (Стріляє з нагана, Хлопець поточився і падає).

218