Червоноармієць (Очунявся остаточно).
Гада держи! Держи гада! (Схопив Офіцера за руку, що в ній наган. Борня).
Дядьки оточили колом Офіцера і Червоноармійця. Зв'язали офіцерові руки на спині. Один з Дядьків знайшов офіцерові погони і колупає в них пальцем. Другий знайшов кокарду.
Червоноармієць.
Дядько́ве!
Дядьки, здригнувшись, звертаються до нього. Один упустив з рук погони, другий кокарду. Дядьки оточили Червоноармійця, що стоїть над трупом хлопця
Червоноармієць.
Ми билися за себе — і за вас.
Весь полк поліг — і ні один не втік…
Не в перший билися — і не в останній раз, —
За вас, батьки ви наші, — ви, Дядьки!
Пани в погонах золотих на вас ішли
Забрати землю, запрягти назад в ярмо, —
Тоді рушниці ми до рук взяли
І більше їх повік не оддамо!
Не оддамо рушниць, аж поки буде пан
Десь на землі знущатись над братами.
Бо ми — полки робочих і селян,
Сини Дядьків — і будемо з Дядьками!
Ми билися за себе — і за вас,
Ввесь полк поліг — і ні один не втік.
Не в перший билися — і не в останній раз, —
За вас, батьки ви наші, — ви, Дядьки!
