налися всі, хто робив спостереження. Найкращим доказом сього може бути таке спостереження. Коли ми насиплемо в пляшку чи склянку хоч трохи такого насіння, що вже почало рости, а потім щільно затулимо ту склянку на якийсь час, то побачимо, що повітря те, що полягає в посудині над насінням, тратить кисень.
Що се дійсно так, легко дуже переконатися. Ми знаємо, що кисень підтримує горіння. Візьмемо тліючу, або й палаючу тріску, відтулимо склянку і всунемо її в те повітря, що полягає над насінням. Тріска зараз погасне. Се тому, що там нема кисеня. Його забрало насіння. Коли ми скажемо, що всяка жива істота (тварина) також вживає кисень, коли дише, і що само дихання в не що інше, як горіння, то се дасть нам можливість зробити предположення, що і насінина вживає кисень для того, щоб підтримувати в собі горіння. Що се так в дійсности, підтвержують де які явища, котрі ми можемо помічати в насінині, коли вона росте. Перш усього в ній помічається розвиток теплоти. Насипте купу починаючих рости (вохких) зерен ячменю і ви переконаєтесь, що згодом вони зогріються і почнуть пускати ключки. Се тому, що вони вібрали в себе кисень. Під впливом води і кисеня починає розтавати діастаз і перетворює крохмаль в цукор, а той розтає в воді і проходить в клітину.
Про значіння кисеня для ростини ми ще скажемо більше в розмові про лист, а зараз нам тілько треба було вказати на те, що він потрібний для розвитку насінини.
Що до потреби тепла для розвитку насінини, то всякому відомо, що воно необхідне. Не росте насінина, коли немає відповідного тепла. Тепло те з одного боку виникає в самій насінині завдяки тому, що зародок починаючи розвиватися дише, то б то вбирає в себе кисень, а з другого боку тепло приходить до насінини з повітря.
