того квасу розтає та сіль, що не може розтати під впливом одної води, а потім уже і увіходить в корінь і йде на їжу ростини. Що дійсно се так, легко переконатися усякому, хто бажає того. Візьмемо шматок гладенького мармору, закопаємо його в ґрунт неглибоко, так щоб могли до його дістати корінці ростини і посадовимо в той ґрунт ростину. Коли ми поглянемо через певний час на ту дощечку мармору, то побачимо на ній в ріжних напрямках досить глибокі рівчачки. Се ті місця, де полягали корінці. Рівчачки ті повстали від того, що коріні, добуваючи собі їжу, випускали квас, а під впливом того квасу і розтавав мармур навкруги корінів, змішувався з водою та квасом і увіходив в коріні.
Розглянувши ґрунт і ті річи, що увіходять в ростину на покорм, ми бачили, що не все, що є в ґрунті, вживається ростиною, а тілько одинадцять річей. Мимоволі виникає питання, чи змогла б розвиватися ростина, колиб її посадовить не в землю, а наприклад у воду або в вохке повітря і додати туди всі річи необхідні для покорму. Цілим рядом спостережень переконалися дослідники, що дійсно ростина може розвиватися незалежно від того, чи в землі буде вона сидіти корінцями, чи в воді, чи в повітрі. Для неї треба тілько те, що вона вживає до їжі. Щоб переконатися в справедливости того, брали цілком чисту воду, всипали на тисячу частин води дві частини порошку зложеного з соли потрібної для життя ростини і садовили в ту воду ростину. Ростина розвивалася не згірше ніж в ґрунті, а иноді ще краще. При таких дослідах довідалися ще й про те, що ростина не потребує, щоб в воді було багато соли. Пробували насипати більш як дві тисячних частини і помічали, що ростина росте гірше, а коли дуже багато насипати соли, то вона й зовсім перестане рости. Се показало, що і в ґрунті чорноземлі
