і зійде тоб-то виросте з насінини, але не зазеленіє. Вона буде пнутися тоненькими миршавими блідими стеблинками, буде пнутись в гору і шукати світла. Як тілько те світло знайде, так відразу і почне зеленіти, а не знайшовши його, то загине не зазеленівши і не досягнувши зросту. Сі два приклади досить яскраво показують, яку вагу має світло для ростини. Без світла не може відбутися розкладу вугляного квасу в зелених барвниках, без світла не може зявлятися хльорофіль і провадити своєї праці.
Таким чином ми довідуємося, що процес розкладу вугляного квасу на вуглець і кисень відбувається під впливом сонця в зеленім барвнику (в зернах хльорофілю). Подивимося далі, що робиться в зелених барвниках крім сього процесу. Коли ми візьмемо ростину з зеленими листками і помістимо її на якийсь час в темне місце, а потім крізь мікроскоп подивимося на зернятка зеленого барвнику, то помітимо, що всі зернятка по своїй будові будуть одноманітними. Коли ж ми виставимо ростину з зеленим листям проти сонця і будемо за помічу мікроскопу час від часу слідкувати за тим, що робиться в зеленім барвнику, то побачимо, що коло його повстають і утворюються нові зернятка і ті зернятка прилягають до зеленого барвнику і ніби то зростають. Спостереження дало можливість дізнатися, що то за зернятка, що зявляються в зеленім барвнику під впливом світла. То й є крохмаль, необхідний для життя ростини, про котрий ми вже мали нагоду говорити в бесіді про насінину. Як переконатися в тім, що то дійсно крохмаль, ми знаємо. Досить капнути на те зернятко йодом, щоб побачити як воно відразу зробиться на колір синє. Коли ми скажемо, що той крохмаль, котрий трапляється нам в житі, складається з вуглеця, води і кисеня, то стане зрозумілим і те, яким чином він повстав в листку. Зеле-
