готовити й маленької краплинки їжі потрібної для його будови і життя. Розглядаючи листок, ми бачили, що він працює під впливом сонця, виготовляє орґанічні річи, і ті річи посилає до коріня і в ріжні частини ростини на покорм, але посилає він для того, щоб ті частини не були голодними, щоб були вони в силі і щоб змогли надавати йому річи потрібні для виготовлення їжі потрібної і йому так само, як і иншим частинам ростини. Розглядали ми стебло і бачили, що воно являється посередником між листям і корінем, уявляє собою те місце, де полягають в великім числі шляхи, котрими йдуть соки то вгору, то вниз, але обслуговуючи корінь і листя, стебло тим самим дбає і про себе, бо й воно годується тою їжою, котру виготовляє листок з розсолу, що йде з коріня. Розглядаючи в цілости ростину, ми бачимо, що всі її частини однаково працюють і однаково необхідні одна для другої. З маленьких клітин складається ростина і ті клітини в цілости уявляють одно велике царство, де всі працюють і справляють те, до чого вони пристосовані самою природою. Нігде ми не бачимо такого поділу праці, як в ростині, нігде ми не бачимо більшої рівности тої праці. І здається, що ростина, коли її ближче пізнати, не тільки зацікавить нас з боку практичного (як краще її зростити), а явиться і повчаючим прикладом в житті, як найбільше упорядковане товариство рівних робітників одного цілого царства, де істнує справедливий поділ праці і користування здобутками тої праці.
