травня. Принесла вона коротку історію відчиту і повний його текст на основі стеноґрафічного протоколу веденого в часі читання (чого шан. противники не підозрівали); далі листи присутних на відчиті людей, Українців і Поляків, з рішучим запереченням тверджень пп. К-а і П-а; вкінці мій коментар до виступів сих добродіїв. Все разом, при помочи текстів, цифр і фактів, принесло наглядні докази на: а) згідність мого автореферату з повним текстом відчиту, б) фальшивість змісту поданого п. П-им, в) нерозуміння сим останнім простих політичних термінів, г) неправдивість його тверджень щодо конфіскати його оґану, ґ) тенденційність і одіозність обох критиків в оцінці відчиту й у всіх висновках. П. П-а попросив я зокрема, щоб був ласкав показати не 3, 4 всіх, а хоч одну думку в поданому мною змісті, яка буцімто не має „нічого спільного“ з тим, що я говорив у Варшаві…
11. Брошура не продавалася через книгарні, тілько розкинулася по краю. Вислід був такий, що читачі платили за неї добровільно і покрили всі (розмірно дуже високі) кошти друку. З усіх боків, навіть від цілком незнайомих мені людей, діставав я слова признання й заохоти, лише наша „дуже високо моральна“ преса забула всі свої бундючні перехвалки й обіцянки, мовчала і мовчить досі про сю публікацію і все з нею звязане. Таким способом ті Українці, які окрім „Діла“ зглядно „Н. Ч.“ нічого иншого про сю справу не читали, ще й досі можуть бути в тім переконанню, що останнє слово в цілій афері було саме за п. П-им. Очевидно, така а не инша ціль сеї „високо моральної“ преси: закрити від читача одно, а впоїти в нього друге.
12. Та на сьому не конець. Знаючи, що приводом до вияви сеї особливої журналістичної моральности була моя критична замітка, вро-
