7. Що торкаєть ся земель, які центральні держави вже здобули й держать сильно в своїх руках, без огляду на те, в якім обсягу забезпечить їх мир, треба повидавати такі розпорядки:
а) Зараз відновити унїятську, греко-католицьку церкву та зорґанїзувати її з колишнїх унїятів, що знайшли пристановище в латинськім обрядї або були приневолені перейти на православе. Сю задачу можна розвязати без труду при помочи греко-католицького клиру в Галичинї, так само Василіянського чину. Щоб піднести повагу унії на Сходї, було-б дуже порадно приступити негайно до засновання греко-католицького патріярхату з осїдком у Львові.
б) Треба без вагання подбати про задоволенне релїґійних потреб решти православного населення, щоб усунути в неї переконаннє, що таке задоволенне можливе тільки в рамах російської державної церкви. Наскільки показало ся-б невідповідним ужити православного духовенства, що тут і там позістало ся, стоїть до розпорядимости для сеї цїли значне число кандидатів з рядів патріотичного православного духовенства української мови на Буковинї. Притім було-б дуже вказаним довести до іменовання при царгородськім патріарху окремого українського екзарха, по можности з титулом київського митрополита.
в) Римо-католицьке населеннє зайнятих українських земель у випадку, якби не визволено українських земель аж по Днїпро, треба відобрати з звязку могилївської митрополії, чи то житомірського епископства, замісць того заснувати окреме римо-католицьке епископство українського характеру в Володимирі Волинськім або Луцьку й підчинити його разом із подібно переорґанїзованим холмським епископством римо-католицькій митрополїї у Львові, як що неможливо утворити нової самостійної української митрополїї римо-католицького обряду. Доброго результату з таких усяких мір можна-б ждати тільки з одним застереженнєм: коли зайнятих земель не прилучить ся під нїякою умовою до Польщі.
