Всупереч традиційним, головно з шкільної ґеоґрафії запозиченим поглядам, що Росія творить ґеоґрафічну, народню, господарську й культурну одність, треба тепер зрозуміти, що природні складові части сьогоднї так само істнують, як були вони перед столїттями, та що й зараз можна покликати їх до самостійного життя. Сьогоднї вже певне те, що Росія тільки під одним оглядом одноцїльна, а саме щодо істоти й уладжень своєї держави. Поза сею одноцїльністю нема ніякої иншої, нї щодо раси, мови, господарства, нї навіть щодо ґеоґрафії. Що торкаєть ся останньої, то при давнїйшій воєнній технїцї не можна було заперечити наглядної ріжницї межи східною й західною Европою, та сьогоднї, здаєть ся, дає низовина з своїми комунїкаційними улекшеннями, своїми ріками та глинкуватою землею більші оборонні можливости — а в сїм же головна річ! — нїж височина. Тепер добутий досвід учить також, що з усїх узлів, які мають рішучий вплив на роздїл симпатії й антипатії поміж народами, тільки два відограють особливу ролю, вузол державної приналежности та звязаного з тим державного патріотизму й узол мови та національної культури. Всї инші спільности, не виключаючи господарської, розважують ся в таких разах далеко менше або й зовсїм нї.
В такого взявши погляду російське, буцїмто дуже складне питаннє, бачимо, що воно зустрічає анї троха не більші трудности в своїй розвязцї, нїж питаннє могутности російської держави. Коротко кажучи: характер російського питання наскрізь полїтичний і східна Европа, розложена на свої полїтичні складові частини, перестає загрожувати своїм західним сусїдам. Але рішучий вплив у сїм напрямі можна осягнути тільки відірваннєм від Московщини просторих, густо заселених й Богом благословенних українських національних земель. Тільки таким робом можна знищити Росію під мілїтарним, господарським і полїтичним оглядом на всю будуччину.
Одначе стрічаєть ся скептиків, котрі то піддають сумнїву сю загально відому правду, то її просто заперечують.
