А на зборах Академії Наук од 1-го червня Ф. З. обрано на директора цього мікробіологічного інституту. Одтоді він бере участь у праці Академії на правах академика. Обставини сприяли Інститутові Ф. З. і йому пощастило розташувати його в гарному будинкові в 7-ми кімнатах. Але на цьому не спинивсь засновник і керівник цієї наукової установи: він мріє яко-мога скоріш налагодити працю в ній, для чого підшукує співробітників, виробляє разом з ними план праці і організації інституту й т. ин. І вже через кілька місяців ми бачимо, що в інституті йдуть праці повним ходом не тільки з мікробіології, але й з антропології, фізіології, рефлексології й т. ин. Повстає питання про поширення деяких відділів і про заснування фізіолого-рефлексологічної лабораторії.
I це було тоді, як не було в інституті сливе жадних коштів, не було освітлення, палива, навіть води в приміщенні не було й самому директорові доводилося не тільки влітку, ба й взимку здобувати води, привозячи її гринджолятами в бочці з Хрещатику.
Але життя в інституті не припинялося, не завмирало: і професори — співробітники інституту і молодь — студенти збиралися й працювали: їх приваблювали сюди під такі тяжкі часи не тільки наукова праця, а ще й така щира, гаряча людина, що так полюбляла науку й так оптимістично дивилася на її майбутнє, що так шанувала й так обережно ставилася до кожного.
Кожен з його співробітників добре пам'ятає, як він, глибокий спеціяліст, зачитував план своєї наступної праці й просив усіх допомогти йому своїми зауваженнями. Де-ж можна знайти вище відношення до своїх співробітників, таку пошану, таку серйозність, що-до праці?
Ф. З. не боявсь, як це буває з дріботунами, що через цю близькість постраждає його авторитет, авторитет директора, начальника. I в цій лагідній людині всі відчували наукову силу й міць, а пошана, з якою він ставивсь до своїх співробітників, об'єднувала їх, надавала їм віри в успіх і бажання працювати.
Ось у чому розгадка його великого організаторського хисту, що так яскраво проявлявсь навіть в такий скрутний час, як це було в 1921 — 22 рр.
Вражала всіх його надзвичайна енергія та різнобічність й енцикло педичність його знаннів. Досить тільки згадати, що він був глибокий біолог, антрополог, мовознавець (володів крім української та російської ще шістьма західньо-европейськими мовами), археолог, добре малював і був гарним музикою.
Але ця широчінь не йшла коштом глибини його вдачі: найвидатнішою рисою було — доходити до кінця, хоч за що-б він бравсь. Він завсіди підходить до самого джерела кожного наукового питання, до того, що являється основою усього дальшого.
Свої знання Ф. З. збагачував не тільки на терені кол. Росії, але й за кордоном, куди він тричі подорожував і слухав найвидатніших вчених
