Електричні явища в центральній нервовій системі холоднокровних тварин мало притягали до себе увагу дослідників, бо становили чималі труднощі для спостереження над цими явищами, а через те й число праць з цієї галузи дуже обмежене. Перші спостереження (1849 р.) над жабами, черепахами й кролями провадив Дю-Буа-Реймонд[1]; він довів, що поперечний перетин мозку є електронегативний, порівнюючи з його непошкодженою подовжною поверхнею (як у нервах та м'яснях).
Дальша, що-до часу, робота (1882 р.) належить Сєченову[2]. Робота ця дуже докладна. На жаль, її виконувано з бусолею Wiedemann'ової форми, дуже високої чутливости, що робило цей апарат здатним на коливання нефізіологічного характеру; останні, видимо, дуже перешкоджали спостереженням і робили сумнівними деякі наслідки. Найцікавіше в роботі — це встановлення спонтанних електричних коливань довгастого мозку. За найкращу умову їх спостереження правило відведення з поперечного перетину довгастого мозку та його нижньої поверхні, в умовах безперечної свіжости тварини і вмілого препарування спинно-мозкової оси (яку видобували з тіла). До розгляду даних цієї роботи нам доведеться звертатися далі.
Скоро після Сєченова (1884 р.) кілька спостережень над токами нервової системи зробив Введенський[3] за допомогою телефону. Він відзначає великі труднощі й невиразність спостережень над холоднокровними тваринами, труднощі, що примусили його перейти до експериментів над ссавцями.
Дальші спостереження (1889 р.) належать також російському дослідникові Веріго[4]. Автор установив, що плечове й поперекове потовщення
- ↑ Du Bois-Reymond. Untersuchungen über tierische Elektricität, Bd. II. 1849
- ↑ Сеченов. Врач 1882, Pflügers Archiv, Bd. XXVII.
- ↑ Введенский. Телефонические исследования над электр. явлениями в мышечном и нервном аппарате. 1884 СПБ.
- ↑ Вериго. Токи действия в мозгу лягушки. „Вестн. клинич. и суд.-псих. и невропат." 1889. в. 1, ст. 82.
