ські інтелєкти. Я прилетіла до сього ученого й кажу до нього ось як:
»Пане, я маю готовий плян перебудови вашого нещасного державно-суспільного устрою. Що ви скажате на се?«
А вчена людина каже так до мене:
»Ти, пчілочко, певно несеш мені багато меду, ге-ге-ге…«
»Ні кажу, хочу людей навчити мід робити.«
А вчений до мене:
»Чого ти, маленька, так брениш? Ой, здається, ти не маєш охоти мені меду принести.«
Я до нього:
»Алеж людино, послухай моєї ради, а тоді будеш просто плавати в солодкому меді!«
А він до мене:
»Скажи мені, Оленочко Пчілочко, хто тебе навчив такий солодкий медок робити? Ти така маленька, а така мудренька.«
Тут я вже не втерпіла і сказала людині просто в очі:
»А ти, чоловіче, такий великий і такий, вибач, глупий…«
Так я сказала й відлетіла до дому. Нема ради на людину, бо нема в людині проміння думки, яке ішлоби з душі: всі почування й думки людей виходять тільки з їхнього шлунка.
З тієї причини людський розум дуже обмежений, слабий. Люди бачать, що їхнє спіль-
