бові виступи міцно звітрілого, сірого, дрібнозернястого граніта; вище по схилу звичайно спостерегаються подекуди скибові виступи тої самої породи, але ще частіше — щебінь та гострорубі плиточки дрібнозернястого, тонко-верствуватого сірого гнейса, що лежить, очевидьки, на граніті, але безпосередньо бачити їх взаємовідносини тут неможливо.
§ 290. Здалека від ріки, на вершку лівого її берега, серед поволоки сипкого, безнаметньового польодовикового піску, часто трапляються щебіневі і скибові виступи сірого граніта, а подекуди і банюваті горби, що збудовані з великих, заокруглених через звітрювання, паралелепіпедальних скиб такого самого граніта; звичайно на вершках вони бувають позбавлені поволоки польодовикового піску і кристалічна порода виступає безпосередньо на поверхню.
Такі самі виступи граніта видко по деяких місцях в положистих, піскуватих берегах річок, що впливають з лівого боку до Уборти в цій місцевості, — річок Глибокої Великої (№ 54, стор. 92, під № 170), Радоробеля (там-же, під № 171), Плешовки (там-же, під № 172) і Островка (там-же під № 173). Усі ці річки мають свої верхів'я в сумежних (на захід) болотяних лісах, що ростуть на польодовикових пісках і почасти на виступах кристалічних порід. В них зустрічаються зарості Azalea pontica.
§ 291. На північ від гирла річки Радоробеля більшість скель, що виступають на поверхню здалека від ріки Уборти, на вершках берега, складається з тонко-верствуватого сірого, дрібнозернястого гнейса. Далі на північ цей самий гнейс потроху збагачується у горішньому свойому поверсі на кварц, що являється тут у формі тонких молочно-білих проверстків, а почасти і білих корок на поверхні гнейса (з апофізами по його колишніх щілинах); гострорубі кусні такого окварцованого гнейса, що високогарно одпрепаровані через еолове оброблення, скидаються дуже на тріски або скалки скам'янілого дерева; на них дуже виразно видко тонесенькі проверстки, а найтвердіші з них вистають на бічних поверхнях малесенькими карнізиками або мікродайками.
Виступи тих самих кристалічних порід (граніта і гнейса) з-під сипкого польодовикового піску спостерегаються часто і в великому числі в тих обширих, подекуди більш-менш заболочених лісах, що тягнуться тут далеко па захід від лівого берега ріки Уборти.
§ 292. Околиці села Сущанів (№ 42, т. I, стор. 428-429; № 84, т. 4, стор. 408 і т. 6, стор. 379 і т. II, стор. 605; № 1, стор. 23) здавна згадуються у літературі, як місця виступів різних кристалічних порід та різноманітних цікавих мінералів. Ще Ржончинський (1721 року) подає відомість, наче в околиці села Сущанів „знаходять діяманти, дуже великі, тверді й блискучі, рівні до Богемських або й кращі і такі, що їх важко відрізнити від чужоземних“ (№ 83, стор. 18). Цю відомість (що очевидьки стосується до гірського кришталю гори Золотухи, — див. далі, § 299-303) повторює року 1775 Бюшінг (№ 7, стор. 6)
