щілинами на ріжкаті, гострорубі, досить великі скиби цілком випадкових, неправильних форм; в них нерідко помічаються невеличкі порожнечі з нарослими молочно-білими кристалами кварца і зовсім прозорими, здебільшого дрібними кристалами гірського кришталю. Біля підніжжя скелі, на значне віддалення навкруги, уся поверхня схилів горба (окрім східнього схилу) густо засіяна відламками і скибами цієї білої кори та куснями звітрілого окварцованого гнейса, що на багатьох з них видко дуже виразне еолове оброблення з рельєфним випрепаруванням тонких (1-2 міліметра завгрубшки) проверстків білого кварца у виді карнизиків, що вистають на поперечних зломах; такі кусні на перший погляд роблять вражіння скам'янілого дерева. Пильне дослідження з'ясувало, що справжнього кварцита або кварцитової відміни Овруцького пісковика (за які я спочатку визначив тутешні породи, — див. № 51, стор. 10) тут цілком нема; порода, що з неї збудований цей горб, повинна бути безсумнівно визнана за гнейс, що згодом був окварцований, — просякнутий тонкими проверстками молочно-білого кварца та одягнутий з поверхні білою корою такого самого вторинного, гідрохімічного кварца (ймовірно, відкладеного гейзерами, — див. №№ 67 і 91).
Кристали гірського кришталю зустрічаються тут у дуже значній кількості; вони здебільшого дрібні й прозорі; зустрічаються вони у порожнечах кварцової кори (нарослими) і частіше — у звітрілому гнейсі (вільні). Зібрана мною значна колекція цих кристалів одіслана була для дослідження до Московського університету (до професора В. І. Вернадського) 1905 року.
§ 303. Західній вершок гори Золотухи (до якого, здається, переважно стосується ця назва) трохи нижчий від східнього і являє собою кам'яний горб приземкуватої форми, насаждений на узбережний горб і виразно відокремлений у рельєфі з усіх боків (окрім північного). Уся ця „гора“ заросла лісом та густим чагарником. У лісовому мурогу на схилах і на вершку гори дає себе у знаки суцільне море каміння, — хаотичне нагромадження скиб і куснів окварцованого гнейса, тотожнього з описаним вище, і молочно-білого кварца. Ям або постійних каменярень тут нема і, згідно з переказаними відомостями, ніколи тут не було; кристали гірського кришталю („золотці“) можна збирати просто на поверхні горба і на його схилах у величезній кількості, — вони цілком вільно лежать у мурогу; вони здебільшого дрібні і зовсім прозорі. Поруч, на щебіні й скибах окварцованого гнейса, що скидається на скам'яніле дерево, трапляються й друзи (щітки) нарослих дрібних кристалів; рідше такі щітки знаходяться у порожнечах білої кварцової кори. Кількість кварца різних відмін виглядає тут надзвичайно великою, наче безмежною. Справжнього Овруцького пісковика або кварцита тут зовсім нема.
§ 304. На північ від гори Золотухи вершок лівого берега ріки Уборти вже на недалекому віддаленні вкритий глибоким, сипким, безнаметньовим польодовиковим піском. Цей беріг на просторі між Золо-
