сковика у виді суцільного розсипища з великих і менших, ріжкатих і гострорубих скиб. Це є одне с найдальших на північ продовжень Гнізно-Торигальського кряжу Овруцького пісковика (див. §§ 146-148), один з вершків зануреного у глибоке болото північного кінця цього кряжу. Породою, що переважає, являється тут пісковик ясно-сірої барви, крихкий, почасти звітрілий, подекуди більш-менш просякнутий жилами і апофізами молочно-білого кварца, але поруч зустрічаються у значному числі й скиби червоного, дуже характерного, дуже міцного, не звітрілого Овруцького пісковика. Усі скиби пісковика несуть на усіх своїх поверхнях (горішній і бічних) яскраві ознаки еолового оброблення, — вони вишліфовані, подекуди дуже гарно виполірувані, з рельєфним випрепаруванням твердіших частин. Острів здіймається над поверхнею навкружного болота на височину не більш як півтора метра і має дуже положисті схили, що узаміт (до самого болота) усіяні скибами описаного пісковика.
§ 332. На південь від описаного (§ 331) острова Овруцького пісковика тягнеться велике трав'яне (осокове) болото Ділич (див. § 147), а на північ — обшире болото Хилятин (§ 147). На обох цих обширих болотах, що улітку цілком неприступні для дослідів, на мапі не зазначено островів; згідно з переказаними відомостями, виступів будь якого каміння на цих болотах ніде нема. Тільки на віддаленні трьох верстов звідси, в урочищу Теригали, знаходиться кінець описаного вище (§ 146-148) Гнізно-Теригальського кряжа Овруцького пісковика, а верстви за чотири на схід, у верхів'ях річки Червонки, починаються крайні відноги п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжу (див. §§ 338-347).
§ 333. На віддаленні біля двох верстов на схід від описаного вище (§ 331) острова Овруцького пісковика, на шляху з села Перги до села Рудні-Кованки, серед глибокого, грузького осокового болота порозкидані низькі, безформневі горби й гряди, що збудовані (як виявилося при дослідженні) з жовтого, сипкого, безнаметньового польодовикового піску. На грудкуватому болоті подекуди течуть рясні прозорі струмики та ростуть змарнілі сосенки. По деяких місцях піскуваті гряди поширюються і на них містяться невеличкі, нужденні поля (майже без сліду гумусу на піску). На поверхні таких полей у чотирьох різних місцях я знайшов досить обширі хаотичні розсипища гострорубих скиб рожевого Овруцького пісковика і молочно-білого кварца. Скиби Овруцького пісковика здебільшого одягнуті з поверхні теж корою молочно-білого кварцу. Поверхня усіх цих скиб Овруцького пісковика й кварцу несе на собі дуже яскраве і виразне, характерне еолове оброблення і полірування з рельєфним випрепаруванням твердіших частин породи. Описувані чотири виступи Овруцького пісковика є теж скрайні (на північ) умираючі вершки тутешніх кряжів Овруцького пісковика.
§ 334. Трохи на північ від описаних вище (§ 333) виступів Овруцького пісковика, на продовженні того самого болота, порозкидано чи-
