нетрях являє собою море каміння, — суцільне, дике, хаотичне нагромадження великих, ріжкатих і гострорубих скиб червоного Овруцького пісковика, що досягають у прогоні метра і більше. Масив Овруцького пісковика не виявляє тут ніякого сліду верствуватости; він розбитий з поверхні на велику глибину на безліч таких неправильних скиб, що нагромаджені без ніякого порядку, у повнісінькому безладді; це розсипище цілком подібне до характерних розсипищ пустинь, що утворюються у наслідок механічного звітрювання (№ 93, стор. 28, мал. 4 і 13). Подекуди тут ще лежать поруч неправильні, але відповідні одна до одної частини скелі або скиби, що розпалася на декілька скиб (що цілком нагадує малюнки з пустинь, наприклад, № 93, стор. 28 і 32, мал. 2).
§ 340. Саме джерело річки Червонки дуже близько нагадує у міпьятюрі початок деяких „уаді“ Сінайського півострова і Нубії (№ 93, стор. 48, мал. 18 і 19). Унаслідок існування рясних запасів підземних вод, що констатовані моїми дослідами у масиві Славечансько-Овруцького кряжа і відножин його п'єдесталу (№ 68, § 102), із щілин між скибами Овруцького пісковики з'являється одразу досить многовода річка, що незабаром дуже збільшується численними бічними допливами-струмиками, що витікають з таких самих вузьких та глибоких, темних сумежних ущіллів або каньйонів.
Скиби Овруцького пісковика тут не однакові що до петрографічного характеру. Переважна більшість скиб зложена з досить дрібнозернястої породи інтенсивної темно-червоної (вишневої) барви; ці скиби часто мають на поверхні корки, а у середині жили, жилки, апофізи і неправильні проверстки вторинного молочно-білого кварца, що заповнив собою щілини у периферичних частинах скиб; ці жилки не рівнобіжні одна до одної і вдаються у периферичні частини скиб по неправильних, часто зігнутих або кривих напрямах; подекуди вони поширюються, по инших місцях звужуються; воші бувають до 8 міліметрів завгрубшки; очевидьки, гідрохімічний кварц заповнює тут щілини, що вже раніш утворилися і були готові. Окрім суцільних червоних скиб тут часто трапляються і смугасті скиби Овруцького пісковика, що в них чергуються неправильні смуги червоного і сірого пісковика; смугастість тут не є верствуватість; на багатьох скибах смужки, що чергуються, бувають неправильно зігнуті або концентрично охоплюють певні неправильні частини породи: ці смужки бувають дуже тонкі (менш одного міліметра завгрубшки), але червоні смужки взагалі грубіші і тому переважна барва породи є червона. Напрям тонких червоних і сірих смужок утворює з поверхнями, що обмелеують скиби з різних боків, різні ускісні кути, найчастіше від 30° до 45°; тому описувана смужкатість є справді діагональна верствуватість (див. № 52, стор. 177, мал. 10, правий кусень; № 57, табл. 6, мал. 7, теж правий кусень); таку діагональну верствуватість Мушкетов вважає за одну з головних ознак еолових пісковиків, що утворилися у пустинях № 40, т. II, стор. 104);
