Наведені цифри доводять існування підвищеної площі кристалічних порід на північній її периферії. Але разом з тим мої геоморфологічні досліди показали, що ця підвищена частина кристалічної площі має схил на північ у західній своїй смузі; так, наприклад, кристалічні породи виступають на 196–197 верствах Київо-Ковельської залізниці на абсолютних височинах 96 сажнів (№ 48, стор. 427; № 58, стор. 42, під № 951); на віддаленні 40 верстов по прямій лінії на північ я знайшов у ложищі ріки Уборти один з крайніх північних виступів кристалічних порід біля хутора Борового Млинка на абсолютній височині 70 сажнів (§ 197; № 58, стор. 70); повний спад виносить тут 26 сажнів, спад на одну верству становить 0,65 сажня і пересічний похил вираховується 0,0013.
§ 448. У тісному звязку з описаними геоморфологічними особливостями периферії кристалічних порід в описуваній місцевості знаходиться питання про північну межу розповсюдження в ній кристалічних порід. Розвязання цього питання з належною докладністю має велику наукову і навіть практичну вагу, але воно надзвичайно утруднюється та ускладняється браком відповідних природніх відслонень і дуже важкою приступністю (краще сказати — неприступністю) саме північних частин обсягу розповсюждення кристалічних порід з причини обширих грузьких болот, величезних первісних незайманих лісів та повної відсутности шляхів. З вище наведених описів окремих місцевостей узбережжя ріки Уборти видко, що я поширив свої досліди можливо на усі приступні місця, одвідав і дослідив обширі невідомі раніше (перед моїми дослідами) обсяги й знайшов у лісових та болотяних нетрях і гущавинах чимало нових виступів кристалічних порід, але ще досить значна частина тих нетрів та гущавин залишилася неприступною і недослідженою. Тому досі північна межа розповсюдження кристалічних порід в узбережжю ріки Уборти може бути накреслена лише у загальних рисах, з деякими перервами, без повної точности й певности.
Згідно з моїми дослідами, північна межа розповсюдження кристалічних порід в узбережжю ріки Уборти проходить через такі пункти:
1) У сточищі ріки Ствиги урочище Кален на віддаленні трьох з чвертю верстов на захід від села Біловижа (§ 267), на абсолютній височині біля 76 сажнів під 51° 23′ північної широти (№ 66, стор. 46); далі на схід тягнеться перерва на 17 верстов і межа повертає на південний схід.
2) Північний кінець Біловиж-Собичинської залізниці, — свердловина на 8-ій верстві (§ 288), каолінізований граніт на абсолютній височині 89,61 сажня, під 51° 19′ 35″ півн. широти; далі йде знову перерва протягом дев'ять з половиною верстов і межа звертає на північно-північний схід.
3) На лівому березі річки Плав, на віддаленні трьох верстов на захід — південний захід від села Журжевичів (§ 313) на абсолютній ви-
