див. № 52, стор. 164, 167, 170 і инші; № 68, стор. 47-48) або на підставі цілком довільного сполучення Овруцького пісковика з виступами рапаківі, що знаходиться від нього на віддаленні від 60 до 300 верстов (Лучицький, 1912 р., див. № 68, стор. 51) — цілком ненаукові і не мають абсолютно ніякого значіння.
Здобутий моїми дослідами фактичний матеріял про межі розповсюдження і про усі властивості Овруцького пісковика і конгломерата був вже не раз зіставлений і порівняний для розвязання поставлених вище питань (див. № 52, стор. 21, 24-35,48-50, 57-77, 150-152, 162-187; № 57, стор. 191-192 і §§ 1-6, 11, 17, 20, 52-53, 63-68, 70-75, 77-78, 80-85; № 68, стор. 45-51); з цього зіставлення і порівняння випливають такі висновки:
Овруцький пісковик розповсюджений усюди у формі довгих і розмірно вузьких смуг, що утворюють по різних місцях узбережжів рік Уборти, Норина, Славечни і Жерева відокремлені у рельєфі кряжі або „островні гори“; він не виявляє слідів водного сортування, абсолютно позбавлений правильної верствуватости і окам'янілостей; часто переходить на закраїнах кряжів у конгломератову відміну; виявляє типову діягональну верствуватість; з поверхні він завсіди порозбитий щілинами механічного звітрювання на неправильні скиби і утворює усюди розсипища, а у глибині виявляє правильні і постійного напряму тектонічні щілини по певних азимутах; на поверхні Овруцький пісковик являє сліди інтенсивного окварцування і пізнішого еолового оброблення; залягає він на кристалічних породах, а згори вкривається лише потретинними і сучасними утворами; горішня поверхня його надзвичайно нерівна; і горішня поверхня, і підніжжя цього пісковика лежать на усіляких абсолютних височинах, що від них він цілком незалежний. Уся сукупність наведених тут коротко властивостей Овруцького пісковика (і конгломерата) може бути з'ясована виключно тільки через таку уяву про його спосіб утворення і геологічний вік: Овруцький пісковик є пісковик еолового походження; він утворився на нерівній, зруйнованій через денудацію поверхні архейських кристалічних порід підчас існування в цій місцевості справжніх пустинь (приблизно за середньо-девонської епохи); матеріялом для його утворення послужили накопичення піску пустині (по закраїнах — з домішкою риняків кварца і яшми з місцевих гранітів); пісок пустині скупчувався по її низовинах та по вузьких і довгих западинах („уаді“) двома шляхами, — почасти через змивання зливними рідкими дощами у пустині, почасти через пересування вітром на поверхні пустині цілих отар червоних пустинових барханів, що потрапляли у згадані западини і залишалися там назавсіди полоненими бранцями; цементом для перетворення цих накопичень піску пустині у тверду пісковикову породу послужили концентровані розчини пустині (розчини кремової кислоти, що походили від звітрювання великих мас кристалічних порід протягом довгих геологічних періодів); за середньо-девонської епохи Овруцький пісковик вже
