зустрічаються і на низовинах, на болотах (де вони утворюють часто острови і цілі архіпелаги), по схилах вододільних просторів і на самих вершках вододілів (по деяких місцях західнього Українського Полісся я описав бархани, що знаходяться на самих гребенях кінцевих морен). Своїми формами наші польодовикові бархани тотожні з типовими барханами справжніх пустинь; фотографічні малюнки барханів, що ще заціліли в непорушеному виді по незайманих лісових гущавинах і нетрях Полісся, часто не можна відрізнити від малюнків барханів з Центральної Азії і инших сучасних пустинь. Розміри наших Поліських барханів бувають різні і досягають подекуди значних величин; поєдинчі бархани бувають до 25 метрів заввишки (у голові) і мають галузі до кількох верстов завдовшки; довжина безперервних барханових ланцюгів або комплексів досягає подекуди більш 25 верстов (див. §§ 199-209). В залежності від розмірної довжини галузів поєдинчих барханів, форми цих галузів і їх взаємного розпологу і в залежності від розпологу елементарних барханів в складних (полісинтетичних) комплексах, їх можна поділити на певні типи (див. № 52, стор. 217-226, — 4 типи поєдинчих і 9 типів полісинтетичних барханів з різними підтипами), але ці типи не мають принципового значіння і тільки полегшують класифікацію барханів. (Детальну характеристику польодовикових барханів Українського Полісся, а також усіх країн Европи і Північної Америки, що в них було плейстоценове зледеніння, я подав в праці моїй 1909 року, № 52, стор. 201-291; малюнки різних барханів я подав в цій самій праці на стор. 215-263 і у праці № 57, табл. 3, 7-12).
§ 482. До сучасних геологічних утворів описуваного узбережжя ріки Уборти належать елювіяльні, делювіяльні та алювіяльні породи різного рода.
До елювіяльних утворів, що утворюються за сучасної епохи (а почасти одержані, яко спадщина, від льодовикової та польодовикової епох), треба зарахувати такі поверхневі породи, що перетворені різними процесами на місці, in situ, без ніякого пересування. Сюди належать такі породи описуваного простору: різноманітні продукти хімічного звітрювання кристалічних порід, вибухових порід, гнейсів і зрідка — Овруцького пісковика (скиби, кусні, жорства, то-що); далі різноманітні, здебільшого піскуваті породи, що виникають від перемивання на місці утворів передльодовикових, льодовикових і польодовикових (див. §§ 8, 9, 27, 36, 40 і §§ 471, 473, 474). Такі породи лежать переважно на вододілах і на вершках горбів, дуже рідко на їх схилах.
Делювіяльні утвори, що трохи пересунуті по схилах, перемиті і через те збагачені на грубші частини, мають неправильну верствуватість і лежать виключно на схилах горбів, мало розповсюджені в описуваному просторі (див., наприклад, §§ 8, 9, 20, 297) і відограють дуже малу ролю в його геологічний будові.
Більший обсяг розповсюдження належить сучасним алювіяльним утворам, що пересунуті далеко від своїх первісних родовищ працею
