в той мент кинеться надолужувати те, чого йому бракує, візьметься поновляти та відбудовувати народню духову руїну, і національне відродження піде надзвичайно жвавим темпом,— украінська книжка, украінська література і преса, якоі так давно ѵкраінське свідоме громадянство домагалося, розцвітуть буйно та пишно і вкриють десятками періодичних видань украінську землю од Карпату і до Дону, поширюючись в сотнях тисячів примірників. Так воно здавалося, і тим-то з початку року 1906 мало не в кожному більшому украінському місті мала виходити своя газета, щоденна або тижнева, або журнал. Чимало таких видань було розпочато, ще більше обмежилося на самих лишень замірах, і з усіх тих великих сподіванок— украінська преса в россійській Украіні вступила в новий рік 1907 тілько з трьома газетами, що виходили і в році 1906: «Рада» у Киіві, «Рідний Край» у Полтаві та «Світова Зірниця» в Могилеві Подільскому.
Поясняти це тілько тим, що пригнічена ѵкраінська преса, «пробувавши довгий час під забороною, не могла зараз же міцно стати на ноги, не маючи за собою а ні газетних робітників, ні відповідних друкарень, бо навіть наборщиків не легко було най ти,—тим то через техничні умови та через адміністраційні утиски— вона мае характер яіщйсь випадковий і недовговічний» ^ — оче видно, було б трохи наівяо. Безперечно. що показані нещаеливі обставини чимало гальмували справу украінськоі преси, але тілько почасті,—головна ж, основна причина нетвердого И стано вища в році 1906 полягала в тому, що не було ще остілько широко! авдіториі, з помічю якоі', моральною і матеріяльною, могло б міцно, на власних йогах стояти те або инше видання.
Виявилося,— як того і треба було сподіватися,— що приспаний довгим гнітом украінсышй народ, позбавлений національноК евідомости, націошільноі' та й взагалі якоі будь освіти, не' міг враз, з самого доброго лишень хотіння проводирів своіх, стати і свідомим і освіченим національно остілько, щоб одразу ]) Рідний Край, № 32. М. Оленин. «Украіиська преса від 17 жовтня 1905 року до 1 липня 1906 року».
