Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1069

1070

Олесь


Що смерть, брати мої?! могила
За нас казатиме всяк час...
І вільний льот народні крила
Направлять весело до нас.



З Кримських образів.

В проваллі темнім, десь на дні
Сосна чорніє на граніті,
Ніхто з живих не зна ії,
Не зна й вона нікого в світі.
 Над нею десь весна цвіте,
 Квітки цілується з квітками,
 Сміється сонце золоте,
 Річки зливаються з річками;
Вона ж, самітна і сумна,
В яру чорніє на граніті,
Ніхто з живих ії не зна,
Не зна й вона нікого в світі.
 І тільки иноді вітри
 На скелі спинються юрбою
 І гоготать почнуть з гори,
 І насміхатись над сосною.



Моїй матері.

Мати, мати! не журися,
Не сумуй, не проклинай...
Я і сам хожу, як смуток,
З серцем змученим у-край.
 Ой, нащо ж малу дитину
 Доручала ти степам?!..
 Над степами сяє сонце
 І вітри гуляють там.
Сонце звало мене в небо,
В море неба, од землі,
І про край якийсь роскішний
Клекотали журавлі...
 Темні вихорі крутились,
 Бились з горами вітри...
 Сам я бачив, як котились
 Сірі камені згори.
А квітки в траві пахтіли,
Степ шовковий хвилювавсь
І до мене цілий всесвіт,
Мати! всесвіт усміхавсь...
 І зробившись рідним братом
 Вітру, простору і трав,
 Кидав я нудну роботу
 І в зелений степ тікав.
Не кляни, о рідна мати:
Я і сам себе кляну...
Вмер би радо... так сама ти,
Знаю, ляжеш у труну.
 Плачеш?! в груди бьєш? конаєш...
 Я конаю, мати, й сам...
 ...Ой, нащо ж малу дитину
 Доручала ти степам?!



Над морем.

„Шуміть, шуміть, морські безодні,
Сміліше, море, в бій лети...
Душа моя така ж сьогодні
Крилата й вільна, як і ти“.
 Стою над кручею страшною,
 З блакиті сонце злото ллє,
 А там внизу десь підо мною
 В гранітні бубни море бьє.
— „Руйнуй, руйнуй холодні скелі,
З піснями труни розбивай!
І з мене те ж пісні веселі
Летять, як хвилі, в рідний край.
 І скарги зойк несеться з мене
 І гніву дим за ним летить
 А море вільне і шалене
 Танцює, грає і шумить.
„— Танцюй, танцюй, мій коню сивий,
Весь в піні гриву роспускай—
Летім у край мій нещасливий,
Летім у мій коханий край“.
 На човні я... Вітри співають,
 Кричать чайки, кудись звучи,—
 В очах моїх знамена мають,
 В ушах моїх бряжчать мечі...


 

3 — 3022