Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1083

1084

Украінська муза


Од зорі аж до зорі
А ні ріски а роті.
 Люлі, люлі, люлечки,
 Шовковії вервечки,
 Мальовані більця,
 Ходім до Кирильця...
É-е-è, спи вночі,
Моє горе, люлі!
А дитині калачі,
А коткові дулі...
 Он і борошна нема,
 Нема що й молоти...
 Діверь хату одніма...
 Ой ну, коту, коту!
Он учора потягли
Коровчину з двору...
Там злодюги забрели
Уночі в комору...
 Ще за землю одроблять...
 Овечата, коні...
 Люлі-люлі, дітки сплять!
 Дам уранці моні...
Е-е-è, é-е-è,
Люлі-люлі, горе!
Не бунтуйся, замигни,
Куріпьятко хворе!...
 Ще он бабі оддавать
 За шептання злота...
 В зіму топлива придбать...
 У ткача робота...
Орачеві, що орав...
Що наймали луки...
Хоч би Бог тебе прибрав, — 
Розвьязав би руки!..
 І навіщо ви здались,
 Болячки-моркгулі?..
 Люлі, люлі, схаменись,
 Ой, люлечки-люлі!..



Іділія.

 Ліси, степи,
 Гаї, річки — 
Краса в природі;
 Сади, ставки,
 В садах хатки, — 
Ну, рай та й годі!
 У тім раї
 Гудуть рої — 
Селяни — бджоли;
 Гудуть, гудуть,
 Меди кладуть
І босі, й голі.
 Щиріш роїв
 Кладуть медів
Засіки путні.
 Та чи їдять?
 За їх трублять
Пузаті трутні.
 Та ж він — мужик,
 Він здавна звик
Ріллю довбати,
 Лишивши нам,
 Його братам,
Про розум дбати.
 Вчімо ж його
 Того — сього — 
Хто як уміє, — 
 За те він нам,
 Його братам,
Хай хлібець сіє.
 І сіє він...
 Немов паслін,
Те зерно пада.
 І рад сьому,
 Бо хліб йому — 
Уся одрада.
 І буде хліб!
 Чи буде сіль? — 
Пробачте, люди:
 Од сліз, потів, — 
 Аби ти їв — 
Солоний буде!..
 Ліси, степи,
 Гаї, річки — 
Краса в природі;
 Сади, хатки,
 Не кров — квітки...
Ну, рай — та й годі!