Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Петро Тенянко.jpg
Петро Тенянко.
Род. 1884 р.

Син селянина, родився 27 червня 1884 р. в м. Сорочинцях на Полтавщині. Вчився в двохкласовій школі в Сорочинцях, а потім в новобугській (в Херсонщині) учительській семинарії. Скинчивши семинарію, поступив учителем в двохкласову школу в Пирятинському повіті, в Полтавщині, де прослужив 1½ року. В січні 1906 року попав у тюрму, де просидів більше року, обвинувачений по 129 ст. карного закону. Останній час живе в своїх батьків. Перші поезії Тенянка були надруковані в „Першій Ластівці“ в 1905 році. Потім друкував він свої твори в „Полтавщині“, „Ріднім Краї“, „Слові“, альманахах: „З неволі“ і „Розвазі“.



Моя душа.

Моя душа в сльозах і гірко-гірко плаче,
Мов пташка, що втеряла діток дорогих,
Бо скрізь сумні, лихі й брудні малюнки баче,
Нема ніде квіток барвистих, весняних.
Колись вона літала буйним вітром в полі,
Тепер сидить, мов вьязень під важким замком;
Колись вона дзвінкі пісні співала волі,
Тепер мовчить, змарніла, здавлена ярмом.
А люди злі троять ії до того ядом,
Без жалю кидають каміння, щоб убить,
І заставляють дихати отруйним чадом,
І искру золоту бажають погасить...
Та вірю я: вона, свята, воскресне знову,
Розірве на шматки кайдани навісні,
І щиро привітає життєву обнову,
І заспіва з запалом чарівні пісні.