Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

6

1187 Українська Муза 1188 У даль життя неполохливо Я йду 1 буду вільно йти, Аж поки мрія незрадлива Вести захоче до мети Мене й тебе, о, мій народе, ...На ясні зорі, тихі води... Пісня. ирокий лан, мій рідний лан, Простягся по-над морем, Зелений, гарний свій жупан Роскинув з гір на гори І полами покрив ліси: Кавказькі буки й граби, Зіпьявся там під небеси, Під хмарні! громади. Махнув крилом через майдан, В Карпати ті далекі, Відкіль пісні шумлять на лан З кедрини та смереки... І вітер крильми носе їх, Співа над Чорним морем, До сліз підмішує наш сміх, У сміх вплітає горе. Торкнеться де коли до струн, Зворуше давні жалі, І мій народ встає із трун, Встають страшні скрижалі. Тоді вже хмуриться мій лан, Жене скрізь дужі хвилі, Тоді шумить старий майдан Й воруше сонні сили. X В И Л І... ви ля хвилю наганяв, Одна одну котить вь море... Наче людність розмовляє, Одна одній все говоре: —„Побратаймося зі мною.,. У обіймах сплетімося... Мов під кригою зімою, Сестро, міцно скуємося". Попередня одказала: —.Не спинюсь я для обіймів... Вас позаду ще чимало,.. Я не йду ніколи в прийми". Задня голосно благав: — .Не журися за тією— Я ж тебе наздоганяю Разом з мрією своєю!" Хвиля точиться все далі; Дарма їй страшні благання... —.Що міні чужі печалі— Я не перша й не остання." Линуть одна за одною У гурті самотні хвилі, Близькі й дальні між собою, Мов зірки на небосхилі; Гомонять собі невпинно, Як в гурті самотні люди: —.Наше щастя лиш хвилинне— Там щось буде... хай що буде"... ҐІЛ ШЛЯХУ ПОСТУПУ. а скелю вічности оперті Стоять могутні ковалі, І всі кують погибель смерті, Погибель смутку на землі, Обухом вдарив один в Голод— Одвагу смілу породив, Якої вічно-творчий молот Бажання приспані збудив. Другий вломив шматок од скелі І з рани вирвались пісні, Натхиені, горді і веселі, Мов дзвін гвалтовний, голосні. I ще один узяв у руки Незламний доказ смілих дум, Джерело вільної науки, II побідний вічно шум. І підняли гуртом угору Червоний факел юних мрій, Гукнувши скрізь по світозору Признання силі гуртовій.

Оідіїігесі Ьу ^лоодіе