Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

10

1105 Українська Муза 1196 Так що ж міні?! Хрю-хрю... аби ситенька я. Міні то що ж до страждань І потреб народніх Та поросят чужих? Міні ж не дошкуля! Хай гинуть йолопи за мрії і химери, За череду дурних, ображених свиней,— Плювать! годують нас—аж не пролазим в двері! Хрю-хрю... То вигадки крамольників— • людей! Хай різники моїм сусідам Ріжуть шиї— На те вони й живуть, щоб сало з їх топить, А що ж міні? Я ще жива... Я жру помиї, І чую рев і крик... й за ухом не свербить! Так, я—свиня! Од мене хоч воня, Але. в міні багато жиру; Тому то гордо, сміло й щиро Живу й співаю я, Та рилом свій барліг орю: Хрю-хрю!!!

  • *

^оловейко на співає В зачарованому гаю, Бо десь плаче у долині На обірваній калині... Мов серце не спочине Біля серденька дівчини, А самотнє проспівав Співи згубленого раю. Пісня рамкова. |3пи, моя дівчино... Хоч в обіймах сну Подивись на квіти, Мрії самоцвіти І свою весну. Спи, моя дівчино З ясними очима... Спи, моя кохана.. Хвилювання мрій Хай сплете для тебе Всі усмішки неба У вінок надій... Спи, моя кохана, Квітами убрана... Спи/моя дружино... Аж до ранку тут Буду я стояти Й ніжно промовляти, Що у серці чуть. Спи, моя дружино, Тихим сном дитини... Поки що спи, люба... Сонце вже встав... Ось ввірвався промінь... Десь там чути гомін... Сяйво ллється, бьв! Прокидайся, люба! Сонце... квіти... люди... Прокидайсь, кохана, Квітами убрана! Усе встав! Усе гуде! Життя іде! Життя іде!.. Моя МУЗА. своїй душі, замореній до краю. Уривки спізнен) збіраю Колишніх смілих мрій, думок, Тих молодих моїх квіток... Кроплю їх слізьми і журбою І піднімаю над собою, І сонце обнімає ніжно їх, Сиріт ображених моїх. -Вони сміются, наче панські діти, Чи скроплені росою вранці квіти, Й сміятись далі зможуть знов, Як молодість, або любов!.. —'52г*'*

Оідіїігесі Ьу