24
1228 Українська Муза 1224 Багаття а печі а ладанцем в солому, Та Й вийшла тихо а тим багаттям а дому. Бо анахурка якась Я навчила. Щоб, коли хоче амія оді гнать, То тричі б а молитвами обкурила 3-під-х£рувииськии ладаном круг хат; Так знахурки послухалась стара І ладану ваяла в паламаоа. Підперла сіни добрим дрюком мати. Та Й ну круг хат тим ладаном курить, А вітер став багаття р^ь^уватн,— Коли,—ой, лихо!—й хата вже горить... То ладану зміюка не злюбив, І хату мабуть а серця запалив. Поки тревогу підняла та мати (ПожарноТ тоді ще не було), То ніяк вже було тушить І хати; Бо полумья оселю обняло, А в хатах тих щось страшно голосило Мабуть то вила в їх нечиста сила! А далі щось Із хати вверх гунуло. Немов би аагремів у хмарі гром, І полумья в останній раз пальнуло, А потім чорний дим піднявсь стовпом, Оселя в иСкрах дуже затріщала, І вся в середину хатини впала. Немає хат, нема й Марини; А-де ж вона? Чи не вхопив лиш змій? На третій день уже і! одрили. Та чи її ж?—ох, Боженьку ти мій? Найшли кісник,—Марина ізгоріла,— Отто за те, щоб змія не любила. Золотоноша. аленька та хороша Моя Золотоноша! Чим Київ кращий од неї? Будинками, церквами? Гражданами, панами? Було б з нас церкви й одної, Хоч єсть їх І чотирі, А дві—найкращі в мирі; Замісць граждаи до врйга Жидів, дяків, паламарів, А в суді скільки писарів!— Цілісенька ватага! Маленька та хороша Моя Золотоноша! Чим Київ краще од неї? Чи торгом, чи базаром? Так не дають же даром І там нічого, а й мої ЗолотоношськП купці. Що треба, все те мають: Сіль, сало, крицю, кремінці, Ще східно уступають! Маленька та гарненька Золотоноша-ненька! Чим Київ од неї гарніш?— Дніпром?—так 1 Дніпро не більш Од нашого од ставу/ Як змірять аж од плаву; Дзвіницею?—так І у нас— Що тільки деревьяна,— А й наша не погана; І дзвін таки гарненький. Чималий, голосненький! Так чим же Київ, рад я знать, Гарніш Золотоноші? Багатством?—правдоньку сказать. І в нас—в жидів—є гроші. Чи кращий панночками? Так цим добром під час, Як небо зірочками, Квітчається не раз Під теплий день та ясний Наш городок прекрасний. Ох, ти Золотоноша, Яка ж ти прехороша!
Оідіїііесі Ьу ^оояіе
