Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

30

П Річицький. Поезії Річицького ірткомшнся з .Складки- Альманахах" Александрова р.р. 18 8 7 І 1893 (на внутрішній окладні 1892) 1 БІлиловського р.р. 1896 і 1897, а також в укра- Інськп декламатори: .Роааага", •Досвітні Огні” І янш. Ц А Р Ь /Ч І Д А С Стародавня легенда. покоях дорогих І иа роскошнім троні, В одежі золотій І в золотій короні Сидів задумавшис Фрігійський царь МІдас. Як тільки сояшний останній промінь згас, Казав він принести свої скарбові скрині І, одчіннвші їх, звелів в одній годині Все разом освітить 1 диво дивне стало: В тих скринях золото, як жар в пічі, . засяло, Заграло навкруги: мов сонце Ізійшло, Сліпучим сяевом покої залило. Залюбувався царь иа купи золотії... .0, праведні боги! О. вічнії, святій* Од серця щірого промовив царь Мідас: —.Послухайте мене, молюся я до вас: Я хочу золота, я золота бажаю, Щоб скільки е в землі од краю І до краю, Щоб все моє було. О, ні, цього ще й малої Пошліть міиі той дар, щоб золотом ставало Усе, до чого я хоч приторкнусь рукою, Або гуляючи хоч наступлю ногою*. На другий день Мідас, з постелі вставши пізно, Остовбенів зовсім: постіль його залізна Зробилась ‘золота! Він приторкнувсь до стін— І стіни золотії Біжить до саду він,— Трава і дерева, квітки і весь садок, І гребля, 1 місток, і а рибою ставок— Все золотом стає! Вбігає царь до хати— І з радощів таких став слуг він обнімати, І тільки він пройшов чоломкаючись з ними,— Всі слуги стали в мить стовпами золотими. Вжахнувся царь Мідас... Іде в свої покої; Зустріли тут його коханих діток двоє: Як квіточка, дочка І кучерявий сни, Підбігли до царя—і тут же в раз один Перед царем упали... З ляку царь омлів... Та сила чарівна, священий дар боМв, Йому в прокляття стала... Все, що серцю мило, Усе, що там жило, все вічним сиом спо¬ чило... Природи більш нема, кругом все золоте, І все округ його І мертве, 1 пусте. Сидить, сумує царь... Хоч би де тварь живая... І серце тиша рве мертвучая, німая, Але ось чує царь, бренчить коло вікна Комашка чуть жива; летить в вікно вона; Витає царь іі. неначе рідну неньку.

Оідіїігесі Ьу і^оояіе